← Усі полеглі Захисники
Слідзінський Віталій

Вічна пам’ять

Слідзінський Віталій

15.04.1991 — 30.10.2023

Біографія

Слідзінський Віталій Петрович народився

15 квітня 1991 року в місті Старокостянтинів Хмельницької області.

Навчався в Старокостянтинівській загальноосвітній школі №3.

Під час повномасштабного вторгнення рф став на захист країни.

Загинув 30 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Райгородка Сватівського району Луганської області.

Похований в місті Старокостянтинів Хмельницької області

Слідзінський Віталій Петрович народився

15 квітня 1991 року в місті Старокостянтинів Хмельницької області.Там все було таким знайомим і домашнім. Велике зелене подвір'я. Його родина була простою та працьовитою. Мати змалечку навчала діток гарно малювати та допомагати до господарству. Батько з дитинства приділяв час та навчав риболовлі. Любив волейбол, футбол та кататись на ковзанах взимку. Завжди допомагав мамі по роботі та вдома.Віталій був працьовитий, товариський хлопець. Майстер «золоті руки». Робив все по господарству, крім того, опанував практично усі види будівельних робіт. Втратив батька коли ще навчався у школі,тому добре знав,що таке рости без батька. Після закінчення школи почав сам заробляти, їздив за кордон та працював на ринку. З дружиною Іриною познайомився у 2021році і став батьком пасинку. Навчав Єгора кататись на ковзанах, допомагав робити уроки та намагався приділяти кожну вільну хвилину. Їздили разом відпочивати. Єгор відчув справжню батьківську любов і підтримку. Пасинка любив як рідного. З жовтня 2021 року почали проживати спільно однією сімєю.Від спільного проживання та великого кохання народився син Едуард 2022року. Віталій був присутній на пологах і підтримував дружину. Завжди допомагав та обожнював проводити час з сином. Таткова копія.У 2023 році народилась донечка Аделіна. Таткова квіточка. Радості не було меж. Щаслива сім'я, діти.Всі знали його як люблячого чоловіка, батька, вірного та надійного друга, хорошого господаря та чудового сина.Ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Підтримував військових та допомагав із забезпеченням одягу під час військового стану.

8 серпня23році отримав повістку про те,що 14.08.23 потрібно з'явитися до першого відділу Хмельницького РТЦК та СП м. Старокостянтинів. Після проходження комісії перебував на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині А4152 з 23 серпня по 29 вересня.

З 30 вересня перебував на військовій службі у вч А4056 68оєгбр. Завжди по можливості телефонував та писав повідомлення. Дуже сумував за дітьми і шкодував,що не бачить як росте донечка і які успіхи роблять сини. Завжди підтримував інших військових, вносячи в небезпечні дні трішки тепла. Дружині казав,що в мене все добре є, було і буде. Не хвилюйся, думай та дбай про наших діток і не забувай робити фото кожного дня. Фотографуй все,що вони роблять, першу посмішку,розбите колінце. Я не хочу нічого пропустити. Я все хочу бачити. Так йшли дні.Едуард завжди чекав дзвінка тата. 29 жовтня ввечері була остання розмова. 1 листопада 23 року отримали сповіщення зі скорботою про те,що старший солдат загинув 30 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Райгородка Сватівського району Луганської області. Похований в місті Старокостянтинів Хмельницької області.Українська армія втратила значну кількість героїв,але кожен з них залишив слід в історії. Віталій став частиною цієї історії, його ім'я живе у спогадах родини та товаришів.